КРЕДИТ 1.
Політичні вчення Стародавнього світу
Змістовий модуль 1. Політичні вчення Стародавнього Сходу
Тема 1. Предмет і його місце в системі політологічного знання.
Предмет і мета курсу, його місце і роль в підготовці професійних
політологів. Методологічні основи дисципліни: визначення
і об'єм понять ідея, вчення, теорія,
концепція, доктрина, ідеологія; значення принципу історизму у вивченні
еволюції політичних ідей; поняття політичного
дискурсу; поняття типи і стилі
політичного мислення; основні категорії курсу.
Тема 2. Загальна
характеристика стародавньої політичної думки.
Заглибленість політичного
знання в контініум релігійно-міфологічного світогляду стародавніх людей
(синкретизм). Логіка міфу. Парадокс: тотальність політичних відношень у
додержавному (родо-племінному)
суспільстві. Народження раціонального політичного дискурсу. Основні соціально-політичні ідеї
Стародавнього світу: гармонія космічного порядку із соціальним (космологічна
ізомерія); ідея божественного характеру абсолютної влади царя як персоніфікації
держави («східний деспотизм»); уявлення про закон як правди-справедливості;
ідея нерівності як вираження вищої справедливості; кармичний закон і вчення про
спокутну роль покарання («застосування жезла»).
Характеристика письмових
джерел ведичної епохи та аналіз на її основі соціально-політичної структури
стародавньоіндійського суспільства. “Закони Ману”, трактат “Артхашастра” -
найважливіші документи державно-правової думки епохи панування брахманізму.
Соціально-політичний аспект раннього буддизму. Причини його короткочасного
піднесення в період правління царя Ашокі Пріядарши.
Конфуціанська школа. Основні представники: Кун-цзи (Конфуцій), Мен-цзи,
Сюнь-цзи. Основні правила і принципи вчення: культ мудрощів стародавніх; культ
навчання і знання; культ ритуалу (правила “лі”); принцип шанобливості; принцип
гуманності (“жень”); принцип “золотої середини”; принцип мерітократії. Конфуціанський
ідеал шляхетного чоловіка (“цзюнь-цзи”) і зразкової держави. Конфуціанська політична культура в сучасному світі.
Даосистська школа. Засновник - Лао-цзи.
Головна теза - жити у відповідність із природою (дао). Причина соціального зла. Даосистське вчення про керування
державою за допомогою “недіяння”, «пустоти», «мистецтва серця». Критика
насилля. Даоський ідеал суспільства і мудрого
правителя. Утопізм політичного вчення
даосизму.
Школа моїстів. Засновник - Мо-Ді. Основні принципи.
Пункти незгоди з конфуціанством. Раціональне вчення про “загальну любов і
взаємну вигоду”. Розробка формально-логічного методу для рішення проблеми політичного вибору.
Школа легістів (“законників»). Засновник - Шан
Ян (Гуньсунь Ян). Легісти - принципові супротивники конфуціанського
консерватизму. Прийняття нових законів як засіб “зміни шляху” (реформування)
держави. Критика етичного пріоритету в конфуціанському вченні. Ствердження
принципу керування шляхом застосування сили і покарання («бадао»).
Змістовий модуль 2.
Політичні вчення Античного світу
Тема 1. Розвіток політичної
думки в Елладі в УП – У1 ст. до н.е.
Поліс як форма існування стародавньогрецької
цивілізації, основні етапи його еволюції. Реформи Солона. Перікл –лідер і
ідеолог афінської демократії. Розвиток політичної культури в Елладі в
досократичний період.
Тема 2. Софісти і Сократ.
Софісти - діячі античної епохи
просвітництва. Соціально-політичні погляди кініков. Сократ - протагонист софістів. Відношення Сократа
до політики, державі і законам. Символічний зміст суду над Сократом.
Ідейно-політична боротьба в «точці Сократа» у ХХ-м столітті.
Тема 3. Політичне вчення
Платона.
Соціальна природа платонізму;
конструктивізм як основа платонівського політичного мислення; філософ про
“царське” мистецтво політика; вчення про ідеальну державу; модель держави,
заснованої на законах (“друга після найкращої”); концепція кругообігу
недосконалих (перекручених) форм правління. Проблема «тоталітаризму» і
«комунізму» у платонівскому вченні.
Тема 4. Політичне вчення Арістотеля.
Співвідношення етики і
політики; теорія природного походження держави, її визначення і призначення;
критичний аналіз платонівського вчення про державу; власний проект ідеальної
держави. Класифікація основних державних форм правління, їхні порівняльні
переваги і нестачі, розподіл на правильні і неправильні; чинники політичної
нестабільності і засоби запобігання державних переворотів; ідея про змішану
форму правління як найбільш оптимальну. Вчення про право; розподіл законів на
природні і писані.
Тема 5. Політико-правові
погляди Ціцерона.
Вчення про природу права і
держави, держава є “надбання народу”, тобто
res publica; положення про примат
права над державою; теза про необхідність сполучення монархічного,
аристократичного і демократичного принципів керування в системі влади для
стабільності державного ладу.
КРЕДИТ 2.
Політичні вчення Середньовіччя, епохи Відродження і
Реформації
Змістовий модуль 1. Політична думка Середньовіччя
Тема 1. Політичні доктрини
імператорської Візантії.
Становление
и развитие идеологии византийской государственности. Влияние восточного
эзотерического типа христианства на трансформацию римского культа императорской
власти. Концепция «Православный царь» как формула византийства. Эволюция политических доктрин
императорской Византии.
Тема 2. Соціально-політичні погляди середньовічного
арабо-мусульманського Сходу.
Місце політики в системі
середньовічних наук арабо-мусульманського світу. Роль Арістотеля і Платона як
першоджерел арабської політичної мудрісті. Вчення Аль-Фарабі про Доброчесний град. Політологія Ібн-Хальдуна.
Мусульманська політико-правова теорія.
Тема 3. Теологічні концепції держави і політики в середньовічній Західній Європі.
Перемога раннього християнства
над державним духом пізнього Рима. Вчення
Аврелія Августина: критика «римської ідеї»; вчення про державу та право;
відношення церкви і держави, "града божого" і "града
земного"; завдання держави. Теократична концепція держави і політики Фоми
Аквінського ("християнський арістотелізм"). Розробка правової
концепції на основі категорії справедливості. Класіфікація законів. Оправдання
соціальної нерівності.
Змістовий модуль 2. Політичні
вчення епохи Відродження і Реформації
Тема 1. Політичні вчення епохи
Відродження.
Обгрунтування ідеї
всесвітньої монархії в трактаті Данте Аліг’єрі “Монархія”. Обгрунтування ідеї переваги
світської влади над духовною в трактаті Марсилія Падуанського “Захисник світу”.
Політологія Н. Макіавеллі: методологія; погляд на людську природу; про
природу держави і влади; про народ і його роль у державі; про долю (фортуну) і
доблесть (свободу волі);
макіавелліевський ідеал государя; про прийоми і способи завоювання та утримання
влади; постановка і рішення проблеми цілі і засобів у політиці; загадка
особистості Макіавеллі і макіавеллізм. Макіавеллізм як головний тип мислення
сучасних політиків.
Концепція ідеального
придворного Б. Кастільоне.
Тема 2. Соціально-політичні
погляди М. Лютера і Ж. Кальвина.
Причини протестантської духовної революції. Відношення Реформації до
Відродження. Наслідкі Реформації. Політико-правовое вчення М. Лютера: твердження
«подвійного стандарту», вимога розмежування
сфер держави і церкви, права і релігії; відношення до держави і правителів;
відношення до соціальних рухів. Лютер - німецький Макіавеллі.
Лютер - німецький Макіавеллі.
Соціально-політичні погляди Ж. Кальвіна. Вчення про "мирське призвання". Протестантська етика
капіталізму. Функції держави. Характеристика державних форм правління.
Принциповий осуд народного опору соціальному гнобленню.
Тема 3. Вчення монархомахів, Ж. Бодена, Т. Мора і Т. Кампанели
Вчення
монархомахів: Ю. Брут і Е. Ла Боесі. Історичний зміст їхньої критики
монархії. Впровадження в політичну мову понять
«суверенітет народу», «суспільний договір», «законність державної влади»,
«границі влади держави», «право на опір». Розробка ідеї державного суверенітету в політико-правовому вченні Ж.
Бодена. Комуністичні вчення в Західній Європі в ХУ1 - ХУ11 сс.: Т. Мор і Т.
Кампанела.
КРЕДИТ 3.
Змістовий модуль 1.
Тема 1. Політичні вчення в Голландії і Англії
в ХУП ст.
Г. Гроцій, Б. Спіноза, Дж. Лок, Т. Гобс
про розподіл права на природне і волевстановленне, про природний, додержавний
стан суспільства, про договірну природу держави, невідчужуваних правах
особистості, приватної власності як
гарантії особистої свободи, про взаємні обов'язки держави і громадян,
межах державної влади, про право громадян на повстання, про форми правління.
Тема 2. Політичні вчення у Франції в епоху Просвітництва (ХУШ ст.).
Критичний дух і “здоровий глузд”
енциклопедистів. Роль Вольтера в боротьбі за укріплення в суспільстві духу
свободи, гуманності і віротерпимості. Політичні погляди Вольтера. Политология
Ш. Монтеск'є. Соціально-політичне вчення
Ж-Ж. Руссо: про природний стан як “золоте століття” людства; про походження
держави із суспільного договору; про соціальну нерівність і приватну власність
як причини загибелі природної свободи і узурпації багатими політичних прав
бідних; про необхідність заключення другого суспільного договору; про народний
суверенітет як абсолютний принцип республіканського ладу; руссоїстське
трактування розділу влади. Політична ідеологія просвітництва і Велика
французька революція.
Тема 3. Політико-правові вчення в США в ХУ111 –
поч. Х1Х ст.
Тема 5. Політико-правові
вчення в Німеччині наприкінці ХУШ - поч.
Х1Х ст.
Етико-політичне вчення І. Канта: Кант як останній
великий представник епохи Просвітництва; кантівське рішення проблеми
свободи; трактування категоричного
імперативу стосовно до сфери політики; поняття права, його розподіл; поняття
держави, її походження;
особливість кантівських поглядів на поділ влади і класифікацію форм держави;
політичний ідеал; проект “вічного миру”. Кант проти Макіавеллі: порівняльний
аналіз двох основних типів політичного мислення. Сучасна оцінка внеску Канта в
розвиток ліберального дискурсу.
Політико-правове вчення Г.В.Ф. Гегеля: поняття
свободи як ідеї права; ступені розвитку поняття права (абстрактне право,
мораль, моральність); значення інституту приватної власності; форми наявного
буття моральності (сім'я, громадянське суспільство, держава); апологетичне
вчення про державу; націоналізм;
зовнішнє державне право, роль війни у взаємовідносинах суверенних держав.
Тема 6. Політичні
вчення російських слов'янофілів і західників
Зміст “російської ідеї” як
суті історіософської суперечки про політичні традиції Росії, її історичному
призначенні. Пробудження російської національної самосвідомості в першій
третині Х1Х ст. Предтечі слов'янофільства і західництва: М. М. Карамзін і П. Я.
Чаадаєв. Основні положення, концепції і характерні антиномії вчення “старших
слов'янофілів” – О.С. Хом’якова, І.В.
Кірієвського, К.С. Аксакова. Лібералізм і консерватизм «старших слов'янофілів».
“Молодші слов'янофіли”. Вчення М. Я. Данілевського про культурно-історичні типи
цивілізаційного розвитку і про Росію як особу цивілізацію. Політична
публіцистика І.С. Аксакова в 70-80 р. Х1Х ст. Особливий характер
слов'янофільства Ф. М. Достоєвського і К.М. Леонтьєва.
Різні обличчя західництва. Західництво -
ідейна основа російського реформаторства і революціонаризма (ліберальне і
соціалістичне західництво). Політичні ідеї західників: Т.М. Грановський, Б.М.
Чічерін, К.Д. Кавелін, В.Г. Бєлінський, О.І. Герцен. Пошуки тотожності:
дискусія навколо Пушкіна. “Російська ідея” на черговій розвилці: новітні
суперечки сучасних слов'янофілів і західників про шлях посткомуністичної Росії.
Тема 7. Політичні вчення представників соціалізму в Західній Європі на
початку Х1Х ст.
Причини поширення соціалістичних вчень у Західній Європі на початку Х1Х
ст. Соціалістичні проекти Сен-Сімона, Фур'є та Оуена. Значення
морально-політичного ідеалу, виробленого домарксівським соціалізмом.
Тема 8. Політичні теорії народництва в Росії
Протистояння інтелігенції
і влади. Народництво як соціально-політичний феномен. Політичний світогляд О.І.
Герцена і М.Г. Чернишевського. Рахметівщина як апологія революційного
підпільного світу з його особливою мораллю.
Основні напрямки народництва 70 -
80-х рр. Х1Х ст. П. Л. Лавров про історичний і
моральний борг інтелігенції перед народом. Політико-економічні і соціологічні
погляди М. К. Михайловського. Теорія героїв і юрби. Концепція революційної
диктатури П. Н. Ткачева. Нечаєвщина як російська бісовщина: аналіз Ф.М. Достоєвського. Місце народництва
в ідейно-політичній традиції Росії.
Російський анархізм. Політична теорія М.О. Бакуніна. Концепція анархічного комунізму П. О.
Кропоткіна. Позитивний потенціал ідей анархістів про громадянське
самоврядування, федералізм, органічний баланс між людиною і природою.
Тема 9. Ліберальні вчення в Західній Європі наприкінці ХУШ - Х1Х сс.
Класичний західноєвропейський лібералізм: вчення Б. Констана про особисту
свободу і її гарантії від зазіхання держави; теорія утилітаризму І. Бентама.
Подальший розвиток ліберальних ідей у працях А. де Токвіля, Дж. Ст. Міля, Г.
Спенсера, В. Гумбольдта, Л. Штейна. Основні принципи і ключові поняття, що
описують стиль ліберального мислення.
Тема 10. Ліберальна думка в Росії в Х1Х - нач. ХХ ст.
Джерела й особливість
російського лібералізму як дворянсько-інтелігентського. Політичні погляди М.М.
Сперанського. Політико-правові теорії Б. М. Чічеріна, С. А. Муромцева, М.М.
Ковалевського, М.М. Коркунова, Л. Петражицького. Розробка теорії правової
держави в працях П. І. Новгородцева і Б. О. Кістяковського.
Критика публіцистів-вехівців правового нігілізму російської революційної
інтелігенції. М.А. Бердяєв про безпідставність російського лібералізму.
Тема 11. Консервативні вчення в Західній Європі
наприкінці ХУШ - Х1Х ст.
Соціально-історичні умови виникнення і оформлення консервативної ідеології
в Західній Європі. Вчення класиків західноєвропейського консерватизму Е. Берка,
Ж. Местра, Ф. Шатобріана, Л. Бональда і А. Токвіля. Характерні риси
консервативного стилю мислення і його порівняння з ліберальним.
Тема 12. Консервативна думка в Росії наприкінці
Х1Х - першої пол. ХХ ст.
Офіційний консерватизм: теорія «православ'я, самодержавство, народність».
Політичне вчення К. М. Леонтьєва, К.П. Побєдоносцева,
Л. О. Тіхомірова. Консервативно-ліберальне вчення про державу і право І. О.
Ільїна.
Тема 13. Морально-політичне вчення В. С. Соловйова
«Російський Кант». Критика абстрактних початків західної
політичної думки. Зміст історії і християнської політики. «Російська ідея».
Політико-правові аспекти соловйовського вчення про добро. Эсхатологічний
характер релігійно-морально-політичної системи В. Соловйова.
Тема 14. Політична теорія марксизму
Соціально-історичні
умови і теоретичні джерела марксизму. Єдність і розходження наукового і
утопічного соціалізмів. Матеріалістичне розуміння історії. Вчення про
соціально-економічні формації. К. Маркс і Ф. Энгельс про походження приватної
власності, класів і держави. Аналіз протиріч капіталізму і вивід на його основі
про неминучість світової пролетарської революції (“всесвітня-історична місія
пролетаріату”). Марксова теорія права.
Марксизм як наукова критика капіталізму, соціальне пророцтво і лжерелігія.
Західноєвропейська соціал-демократія
на початку ХХ століття: ревізія марксизму; політичні
погляди Е. Берштейна і К. Каутського; нові концепції: фабіанський
соціалізм; гільдейський соціалізм; кооперативний соціализм; етичний соціалізм; ліберальний соціалізм.
Російський марксизм. М.О. Бердяєв про виникнення в Росії особої версії марксизму. Більшовизм
- революційний марксизм. Політичне вчення В. І. Леніна. Ленін про політичну
науку і мистецтво. Більшовизм як технологія історичного процессу.
Тема 15. Розвиток ліберальної думки на Заході та в СРСР-Росії в другій пол.
ХХ ст.
Типи лібералізмів. Концепція “відкритого суспільства”.
Захист М. Фрідманом і Фр. Хаєком принципів лібералізму проти соціалізму
і тоталітаризму. Ліберальні дискурси Р. Дворкіна і І. Берліна. Теорія
справедливості Дж. Ролза. Ліберальний маніфест Ф. Фукуямы і полеміка навколо
нього.
Дісідентський лібералізм у СРСР. “Ліберальна революція” М. С. Горбачова.
Два лібералізми в посткомуністичній Росії. Оцінка перспектив і меж можливостей
лібералізму в новій Росії.
Чергова криза лібералізму на рубежі ХХ і ХХ1 століть.
Тема 16. Розвиток консервативної думки на Заході та в Росії в другій пол.
ХХ - поч. ХХ1 ст.
Західний неоконсерватизм 80-х рр. Консервативне вчення О. І. Солженіцина,
його полеміка з А.Д.Сахаровим. Комуністичний консерватизм О.О.Зінов'єва.
Становлення консервативно-ліберальної ідеології в сучасній Росії.
Тема 17. Соціалістична думка в другій пол. ХХ ст.
Концепція
демократичного соціалізму. “Етичний соціалізм” В. Айхлера. Концептуальна криза
сучасного соціалізму. Дискусії навколо соціалізму майбутнього. Соціалізм і
становлення нового світового порядку. Соціалістичний стиль мислення у його
порівнянні з ліберальним і консервативним.
Тема 18. Політичні теорії “третього світу” у ХХ ст.
Політична філософія ненасилля: гандізм. “Третій шлях” М. Каддафі. Ісламський гуманізм М. Хатамі.
Ваххабізм – ідеологія ісламського фундаменталізму.